виляти
ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.
1. Махати, рухати з боку в бік (хвостом, черевцем, стегнами і т. ін.).
Він помітив Горобенка і, виляючи хвостом, підбіг до ґанку. Бідний старий собака! (Б. Антоненко-Давидович);
Шарко виляв хвостом у реп'яхах (П. Панч);
Бджола кружляє по стільниках, виляючи черевцем. Такий “танець”, як показали спостереження, – німа бджолина “мова” (з навч. літ.).
2. Рухатися, роблячи різкі повороти.
Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду стриб, – пустився вплав (І. Котляревський);
Під час виступу на добродійному шоу в місті Селмер у спортивного автомобіля загорілись колеса, після чого він став виляти з одного боку в інший і врізався в натовп глядачів (з газ.);
Водій починає виляти машиною, ніби не дає піти нам на обгін (з Інтернету).
3. перен. Ухилятися від чого-небудь хитрощами, викрутами.
Ой вийду я за ворота, Гуляю, гуляю, Кличе мати вечеряти, Виляю, виляю (з народної пісні);
Виляти молотникові не можна: молотник не косар, – той сяде нагострити косу та й одпочине (Ганна Барвінок);
Гриць і Софійка гнівно, з запалом почали лаяти Андрія, Санька боронила його, Петрик виляв і не стояв ні за тих, ні за цих (В. Винниченко).
◇ (1) Виля́ти / завиля́ти хвосто́м:
а) хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чогось.
Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник);
А прус хвостом не завиляє.., Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав (І. Котляревський);
б) лукавити, лицемірити або підлещуватися до кого-небудь.
Лукавий чоловік словами нас голубить.. А ближче придивись ти – і видно, що виля хвостом (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- виляти — виля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виляти — -яю, -яєш, недок. 1》 Махати, рухати чимсь із боку на бік. 2》 Рухатися, роблячи різкі повороти. 3》 перен. Ухилятися від чого-небудь за допомогою хитрощів, викрутів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виляти — 1. крутити, крутнути, закрутити, махати, махнути, вимахувати, вимахати, вимахнути, змахувати, змахнути, позмахувати, майдати, вимайдати, замайдати, змайдати, помайдати, майталати, замайталати, змайталати, помайталати, метляти — заметляти, зметляти... Словник чужослів Павло Штепа
- виляти — ви́ляти 1. вилити ◊ ви́ляти з се́бе жовч → жовч 2. вул. вигнати, прогнати (ст)|| = викинути 3. вул. звільнити, відрахувати (ст): Но, і файно той їхній бждонц ся вчив, шо? Виляли го з буди!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виляти — див. іти; лестити; хитати; хитрувати; ходити Словник синонімів Вусика
- виляти — виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.. Фразеологічний словник української мови
- виляти — ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. (ухилятися від одвертої відповіді, розмови, від прямої дії), КРУТИ́ТИ розм., ВИЛЯ́ТИ розм. — Док.: ви́крутитися. Словник синонімів української мови
- виляти — ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Махати, рухати чимсь з боку на бік. Шарко виляв хвостом у реп’яхах (Панч, Гарні хлопці, 1959, 83). 2. Рухатися, роблячи різкі повороти. Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав!... Словник української мови в 11 томах
- виляти — Виля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197. Словник української мови Грінченка