1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

виляти

ви́ляти 1. вилити

◊ ви́ляти з се́бе жовч → жовч

2. вул. вигнати, прогнати (ст)|| = викинути

3. вул. звільнити, відрахувати (ст): Но, і файно той їхній бждонц ся вчив, шо? Виляли го з буди! А ти так, жінко, все приповідала, так вихваляла, які то Стефчині діти мудрі, о так, то, певно, вже всі розуми поїли (Авторка); Виляли з роботи, шо тепер буду робити, як буду родину утримувати?! (Авторка)|| = викинути

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виляти — виля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виляти — -яю, -яєш, недок. 1》 Махати, рухати чимсь із боку на бік. 2》 Рухатися, роблячи різкі повороти. 3》 перен. Ухилятися від чого-небудь за допомогою хитрощів, викрутів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виляти — 1. крутити, крутнути, закрутити, махати, махнути, вимахувати, вимахати, вимахнути, змахувати, змахнути, позмахувати, майдати, вимайдати, замайдати, змайдати, помайдати, майталати, замайталати, змайталати, помайталати, метляти — заметляти, зметляти... Словник чужослів Павло Штепа
  4. виляти — ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Махати, рухати з боку в бік (хвостом, черевцем, стегнами і т. ін.). Він помітив Горобенка і, виляючи хвостом, підбіг до ґанку. Бідний старий собака! (Б. Антоненко-Давидович); Шарко виляв хвостом у реп'яхах (П. Словник української мови у 20 томах
  5. виляти — див. іти; лестити; хитати; хитрувати; ходити Словник синонімів Вусика
  6. виляти — виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.. Фразеологічний словник української мови
  7. виляти — ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. (ухилятися від одвертої відповіді, розмови, від прямої дії), КРУТИ́ТИ розм., ВИЛЯ́ТИ розм. — Док.: ви́крутитися. Словник синонімів української мови
  8. виляти — ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Махати, рухати чимсь з боку на бік. Шарко виляв хвостом у реп’яхах (Панч, Гарні хлопці, 1959, 83). 2. Рухатися, роблячи різкі повороти. Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав!... Словник української мови в 11 томах
  9. виляти — Виля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197. Словник української мови Грінченка