виляти
ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ розм. (ухилятися від одвертої відповіді, розмови, від прямої дії), КРУТИ́ТИ розм., ВИЛЯ́ТИ розм. — Док.: ви́крутитися. Зіньці Федорівні конче треба було знати точні види на врожай, а тітка Лисичка всіляко огиналася, викручувалася й відмахувалася (П. Загребельний); Прийшлося чоловікові таки оддати свої гроші, як не крутила (Грицько Григоренко); Чоловік виляв на всі боки і силкувався нічого на це не відказати (Б. Грінченко).
МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм.; ЗМА́ХУВАТИ (робити рух знизу вгору); КИВА́ТИ (помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися, виконати якусь дію тощо); ПОКИ́ВУВАТИ (злегка); БАЛА́МКАТИ діал. (недбало); ВИЛЯ́ТИ чим, розм., ВИХЛЯ́ТИ чим, розм. (про собак — крутити хвостом). — Док.: махну́ти (махону́ти), вихну́ти, ві́йнути, пові́яти, майну́ти, мотну́ти, змахну́ти, кивну́ти, покива́ти, вильну́ти. На рові стоїть засмикана конячина й, незважаючи на людей, махає хвостом і сумно хитає головою (В. Винниченко); — Я зупинився, мовчки махаю йому рукою, щоб з дерева злазив (Григорій Тютюнник); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (О. Донченко); Трьомсин їде холодочком, Малахаєчкою має, Мов коня-то підганяє (І. Манжура); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Безсильно крізь сльози мотала (Маруся) рукою — іди, іди (Г. Хоткевич); Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (П. Колесник); Зиркнув на берег, а там Коська. Таємниче рукою киває, до себе кличе (Ю. Збанацький); Дід Мартин навіть головою покивує — видно, зійшлися з його думками Кобзареві (М. Олійник); А впорожні йшла (Улянка) помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка); Шарко виляв хвостом у реп'яхах (П. Панч); Жучка.. переступила з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович).
Значення в інших словниках
- виляти — виля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виляти — -яю, -яєш, недок. 1》 Махати, рухати чимсь із боку на бік. 2》 Рухатися, роблячи різкі повороти. 3》 перен. Ухилятися від чого-небудь за допомогою хитрощів, викрутів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виляти — 1. крутити, крутнути, закрутити, махати, махнути, вимахувати, вимахати, вимахнути, змахувати, змахнути, позмахувати, майдати, вимайдати, замайдати, змайдати, помайдати, майталати, замайталати, змайталати, помайталати, метляти — заметляти, зметляти... Словник чужослів Павло Штепа
- виляти — ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Махати, рухати з боку в бік (хвостом, черевцем, стегнами і т. ін.). Він помітив Горобенка і, виляючи хвостом, підбіг до ґанку. Бідний старий собака! (Б. Антоненко-Давидович); Шарко виляв хвостом у реп'яхах (П. Словник української мови у 20 томах
- виляти — ви́ляти 1. вилити ◊ ви́ляти з се́бе жовч → жовч 2. вул. вигнати, прогнати (ст)|| = викинути 3. вул. звільнити, відрахувати (ст): Но, і файно той їхній бждонц ся вчив, шо? Виляли го з буди!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виляти — див. іти; лестити; хитати; хитрувати; ходити Словник синонімів Вусика
- виляти — виля́ти / завиля́ти хвосто́м. 1. Хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чого-небудь. Тому нехай вірш мій оцей і звучить Як ще одна скарга на тих, хто замість служити виляє хвостом (С. Олійник); А прус хвостом не завиляє.. Фразеологічний словник української мови
- виляти — ВИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. Махати, рухати чимсь з боку на бік. Шарко виляв хвостом у реп’яхах (Панч, Гарні хлопці, 1959, 83). 2. Рухатися, роблячи різкі повороти. Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав!... Словник української мови в 11 томах
- виляти — Виля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197. Словник української мови Грінченка