1. Словник української мови у 20 томах

вимитий

ВИ́МИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́мити.

Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (І. Нечуй-Левицький);

У хатi вогко, пахне вимитою пiдлогою, свiжими рядюжками i пирiжками з горохом (В. Винниченко);

Зеленіло свіже, вимите дощем село (М. Стельмах);

* У порівн. Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (П. Колесник);

// ви́мито, безос. пред.

Радісно, що в хаті у їх [у них] – як у вінку: на столі новий килим, по стінах скрізь червоніють рушники .. Долівка, піч, лавки – все вимито й вимазано (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимитий — ви́митий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимитий — ВИ́МИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Н.-Лев., III, 1956, 15); Зеленіло свіже, вимите дощем село (Стельмах, Хліб.., 1959, 108); Берег вимитий. Лоза. Словник української мови в 11 томах