1. Словник української мови в 11 томах

вимитий

ВИ́МИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мити.

Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (Н.-Лев., III, 1956, 15);

Зеленіло свіже, вимите дощем село (Стельмах, Хліб.., 1959, 108);

Берег вимитий. Лоза. Розлилась ріка на славу (Шер., Дорога.., 1957, 82);

*У порівн. Дощ ущух. Небо стало чисте, мов вимите (Кол., Терен.., 1959, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимитий — ви́митий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимитий — ВИ́МИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́мити. Кругом світлиці стояли прості, непомальовані, з високими спинками стільці, білі, чисто вимиті (І. Нечуй-Левицький); У хатi вогко, пахне вимитою пiдлогою, свiжими рядюжками i пирiжками з горохом (В. Словник української мови у 20 томах