вимовляти

ВИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́МОВИТИ, влю, виш; мн. ви́мовлять; наказ. сп. ви́мов; док.

1. що. Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином.

За кожним разом, коли вимовляв [Мустафа] з неможливим акцентом французькі слова, повертавсь на всі боки та позирав на присутніх (М. Коцюбинський);

Зрідка окремі фрази він вимовляв голосно, інші – мимрив крізь зуби і жестикулював (Ю. Яновський);

У нього замість “брат” виходить “блат”, бо він не вимовляє букви “р” (Григорій Тютюнник);

Усього і не згадаю, і не вимовлю, як там у суді зоветься (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. що. Говорити що-небудь; промовляти.

– Марусю, біжи додому, біжи хутенько, рибочко! – вимовляє Михайло потихесечку [потихесеньку] (Марко Вовчок);

Тільки і вимовиш “осінь”, коли, ідучи тротуаром, Втомлені очі зведеш на облетілий каштан (М. Зеров);

– Де ж це ми? Куди нас привезли? – ледве вимовила Тамара (А. Хижняк);

// що і без прям. дод. Висловлювати думку, враження, почуття.

[Груїчева:] Будь ласка, без цензури, я маю право вимовляти свої думки і не добирати стилю для рідного сина (Леся Українка);

[Семен:] О моя зоре, мій цвіте рожевий! Я не знаю, я не вмію тобі вимовити, що з серцем моїм діється!.. (М. Кропивницький);

Хіба солдатське вимовити горе, заховане у серці, без сльози... (І. Гончаренко).

3. кого, розм. Благати, упрохувати.

Скалічені старі руки До Бога здіймала, Свою долю проклинала, Сина вимовляла (Т. Шевченко);

// що. Домовляючись про що-небудь, добиватися якоїсь вигоди, одержання чогось і т. ін.

Я умовився за 20 рублів грошей та ще вимовив собі кожух та чоботи (Сл. Гр.);

– Як мене оберуть за волосного, то й твойому [твоєму] синові викрутимо та вимовимо частку поля (І. Нечуй-Левицький).

4. кому, за що і без дод., діал. Дорікати.

– То через тебе, – почала мати Масі вимовляти, – то ти йому щось зробила... (А. Свидницький);

Нагорний, розгніваний, пробрав Радивона за спекуляцію. Довго вимовляв за негідний вчинок (К. Гордієнко).

5. що, діал. Відмовляти в чомусь.

Другого дня через Осипову вимовила [Целя] Темницьким помешкання (І. Франко).