вимовляти

Значення в інших словниках

1. вимовляти — вимовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вимовляти — -яю, -яєш, недок., вимовити, -влю, -виш; мн. вимовлять; док., перех. 1》 Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. 2》 Говорити що-небудь, промовляти. || Висловлювати думку, враження, почуття. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимовляти — ВИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́МОВИТИ, влю, виш; мн. ви́мовлять; наказ. сп. ви́мов; док. 1. що. Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. Словник української мови у 20 томах
4. вимовляти — див. говорити; дорікати; просити Словник синонімів Вусика
5. вимовляти — ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док. Словник синонімів української мови
6. вимовляти — Вимовля́ти, -вля́ю, -вля́єш; ви́мовити, -влю, -виш, -влять; ви́мов, ви́мовте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вимовляти — ВИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́МОВИТИ, влю, виш; мн. ви́мовлять; док., перех. 1. Передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином. Словник української мови в 11 томах
8. вимовляти — Вимовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. Словник української мови Грінченка