1. Словник української мови у 20 томах

вимінювання

ВИМІ́НЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. вимі́нювати.

Надбане раніше майно пішло то на продаж, то на вимінювання на солярку, то на погашення боргів із зарплати (із журн.);

У місті Хотині вимінюванням старовинних образів на сучасні штамповані промишляють приїжджі з Києва “художники” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимінювання — вимі́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вимінювання — -я, с. Дія за знач. вимінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимінювання — Вимі́нювання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вимінювання — ВИМІ́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вимі́нювати. Словник української мови в 11 томах