вимінювати
ВИМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МІНЯТИ, яю, яєш, док., кого, що.
Одержувати кого-, що-небудь, віддавши інше, перев. рівноцінне.
Мав [ігумен] змогу вимінювати за ячмінь .. не тільки мед і рибу, а навіть і хутро (О. Донченко);
Петрусь – жвава дитина з нахилом до комерції – вимінює порожні коробки від сірників на іржаві цвяшки, а ті – знов на щось інше (із журн.);
Я виміняв за цю книгу в Юрчика чудовий пістолет (Л. Смілянський);
Сниться йому, наче виміняв на ярмарку гнідого жеребця (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимінювати — вимі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимінювати — -юю, -юєш, недок., виміняти, -яю, -яєш, док., перех. Одержувати яку-небудь річ, віддаючи за неї іншу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимінювати — МІНЯ́ТИ (віддаючи, одержувати натомість; брати одне замість одного тощо); ОБМІ́НЮВАТИ, ПРОМІ́НЮВАТИ, РОЗМІ́НЮВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ (ЗАМІ́НЮВАТИ), ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) (брати, використовувати одне замість одного)... Словник синонімів української мови
- вимінювати — Вимі́нювати, -мі́нюю, -мі́нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимінювати — ВИМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МІНЯТИ, яю, яєш, док., перех. Одержувати яку-небудь річ, віддаючи за неї іншу. Мав [ігумен] змогу вимінювати за ячмінь.. не тільки мед і рибу, а навіть і хутро (Донч. Словник української мови в 11 томах