1. Словник української мови в 11 томах

вимінювати

ВИМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МІНЯТИ, яю, яєш, док., перех. Одержувати яку-небудь річ, віддаючи за неї іншу.

Мав [ігумен] змогу вимінювати за ячмінь.. не тільки мед і рибу, а навіть і хутро (Донч., II, 1956, 9);

Потім я виміняв за цю книгу в Юрчика чудовий пістолет (Сміл., Сашко, 1957, 233).

◊ Ви́міняти ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло) див. ши́ло.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимінювати — вимі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимінювати — -юю, -юєш, недок., виміняти, -яю, -яєш, док., перех. Одержувати яку-небудь річ, віддаючи за неї іншу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимінювати — ВИМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МІНЯТИ, яю, яєш, док., кого, що. Одержувати кого-, що-небудь, віддавши інше, перев. рівноцінне. Мав [ігумен] змогу вимінювати за ячмінь .. не тільки мед і рибу, а навіть і хутро (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вимінювати — МІНЯ́ТИ (віддаючи, одержувати натомість; брати одне замість одного тощо); ОБМІ́НЮВАТИ, ПРОМІ́НЮВАТИ, РОЗМІ́НЮВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ (ЗАМІ́НЮВАТИ), ЗМІ́НЮВАТИ (ЗМІНЯ́ТИ) (брати, використовувати одне замість одного)... Словник синонімів української мови
  5. вимінювати — Вимі́нювати, -мі́нюю, -мі́нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)