1. Словник української мови у 20 томах

винник

ВИ́ННИК, а, ч., заст.

Той, хто виготовляв горілку і спирт; винокур.

І мужики йдуть, і винники, і пасічники, дячки, і запорожці, й старі гайдамаки, котрі притихли були до слушного часу (Г. Хоткевич);

То сірома темна, Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають У степи далекі (П. Куліш);

Постановлено було .. таке: приймать під королівську руку добрих молодців, хоча й би то з голоти, з харпаків і гультяїв, з винників та броварників (Д. Мордовець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винник — -а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Винник — Ви́нник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. винник — ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш). Словник синонімів української мови
  4. винник — Ви́нник, -ка; -ки, -ків (ґуральник) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. винник — ВИ́ННИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт. Постановлено було.. таке: приймать під королівську руку добрих молодців, хоча й би то з голоти, з харпаків і гультяїв, з винників та броварників (Морд., І, 1958, 119). Словник української мови в 11 томах
  6. винник — Ви́нник, -ка м. Винокуръ. Ви, броварники, ви, винники.... Ходіте з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. ум. винничок. Словник української мови Грінченка