випереджати

ВИПЕРЕДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЕРЕДИТИ, джу, диш, док., кого, що.

1. Рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь, виявлятися попереду, обганяти.

Та й побігли [Грицько і Чіпка] до верб, один одного випереджаючи (Панас Мирний);

Спеціальний поїзд мчав мимо станції, випереджаючи пасажирські поїзди (Іван Ле);

Коні повитягались, як змії, запінились, а не даються випередити, хоч задня підвода вже близько (М. Коцюбинський);

Він так плавав, що ніхто з товаришів його випередити не міг (Остап Вишня);

* Образно. Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// Робити, виконувати що-небудь раніше від когось.

Каргат хотів був узяти принесене нею, але Розенберг випередив його: підскочив до дівчини і, вихопивши папірець, вп'явся в нього поглядом (Ю. Шовкопляс);

// З'являтися десь раніше від кого-, чого-небудь.

Вість про його утечу випередила його самого (Г. Хоткевич);

У травні 1843 року Тарас Шевченко виїхав в Україну. Пісні й слава Тарасові випередили його (з публіц. літ.).

2. перен. Досягати кращих результатів у чому-небудь, чогось більшого порівняно з ким-, чим-небудь.

– Учениця боляче реагує, що її випереджає в навчанні інша (О. Донченко);

Демократизм Запорозької Січі на цілі століття випередив Європу (з наук.-попул. літ.).