випинатися

ВИПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ПНУТИСЯ, рідко ВИ́П'ЯСТИСЯ, пнуся, пнешся, док.

1. Виділятися, ставати помітним, напинаючи якесь покриття, верхній шар і т. ін.

В нагрудній кишені стирчить олівець і випинається записна книжка (Ю. Яновський);

Ліворуч від корабля закипіла вода, випнулася велетенською водяною кулею (Ю. Логвин);

// Видаватися, виступати наперед (перев. про частини тіла); стирчати.

Коли б не сивуваті вуса, що пропелером випиналися перед маленьким рудим обличчям, йому можна було б дати ніяк не більше сорока п'яти (С. Добровольський);

На спині в нього випинався помітний горб (С. Чорнобривець);

На довгій хрящуватій шиї гостро випинався кадик (О. Гончар);

Батькове обличчя схудло, випнулися вилиці (О. Донченко);

// Виділятися при напруженні, русі.

Жартує та сміється [Мокрієвська], аж вилиці випинаються на сухих щоках (І. Нечуй-Левицький);

Челканов почервонів і з гордощів стиснув щелепи так, що м'язи на його щоках випнулись твердими ґульками (І. Микитенко);

// Виділятися над якоюсь поверхнею.

На пагорбах під сонцем випиналася з відталої землі перша свіжа, яскраво-зелена трава (А. Шиян);

З-під води випиналися два штурпаки (Є. Куртяк);

Пень був низький, ледь випинався з землі (В. Дрозд);

// Збільшуватися в об'ємі від чого-небудь; здуватися.

Бранці збилися купою під муром, у тому місці, де долівка випиналась горбом і зоставався сухий, без води, куток (Ю. Смолич);

Дуже часто на тілі гідри виникає маленький горбик – випинається стінка її тіла (з навч. літ.);

// Підніматися над чим-небудь; височіти.

Вдалині .. випиналися вгору, наче дві дротинки, щогли пароплава (М. Трублаїні);

Василько побачив Червону скалу, що випнулась удалині навпроти Замкової гори (А. Турчинська).

2. Напружуючись, розправлятися, розгинатися.

Пружинив ногами Денис, випинався тілом, а вирватися не міг. Але скоро він відчув, що пальці старого вже не так міцно тримають його (Григорій Тютюнник);

Щоб вільніше почутися, він випнувся всім тілом і дихнув (Т. Осьмачка);

Випнувся [Бер] на весь свій зріст і врізався своєю головою напасникові в живіт (П. Колесник).

3. перен. Робитися помітним, виділяти себе серед інших.

Що б там не доводили, як би не випиналися формалісти-модерністи, але завдання мистецтва – очищати, лікувати, поліпшувати людську натуру, а не просто розважати, епатувати, дратувати (із журн.);

Гравці нашої команди не люблять випинатися перед глядачами – краще вийти на гральний майданчик і перемогти – оце і вся реклама (з газ.).