випирання

ВИПИРА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. випира́ти і стан за знач. випира́тися.

Зовнішніми ознаками сколіозу є нерівне положення плечей, випирання кута однієї лопатки, асиметрія талії (з навч. літ.);

Шийний остеохондроз супроводжують відчуття випирання очних яблук, туману в очах, мушок та райдужних кіл у полі зору (з газ.).

2. с. г. Оголення вузла кущіння разом із корінням в озимих злаків, що загрожує їм загибеллю під час танення снігу.

Рано навесні посіви озимини боронують, за винятком тих ділянок, де вона слабо розкущилася або має ознаки випирання (з наук. літ.);

Випирання або виштовхування рослин із ґрунту разом із корінням може відбуватися у результаті неодноразового замерзання й відтавання в осінній та весняний періоди (з навч. літ.).