випирання
ВИПИРА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. випира́ти.
2. с. г. Оголення вузла кущіння разом з корінням в озимих злаків при таненні снігу, що спричиняється до загибелі рослин.
Рано навесні посіви озимини боронують, за винятком тих ділянок, де вона слабо розкущилася або має ознаки випирання (Колг. Укр., 11, 1960, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випирання — випира́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- випирання — -я, с. 1》 Дія за знач. випирати. 2》 с. г. Оголення вузла кущіння разом із корінням в озимих злаків під час танення снігу, що спричиняється до загибелі рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випирання — ВИПИРА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випира́ти і стан за знач. випира́тися. Зовнішніми ознаками сколіозу є нерівне положення плечей, випирання кута однієї лопатки, асиметрія талії (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах