випихач
ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм., рідко.
Той, хто випихає, виганяє когось.
Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випихач — випи́хач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- випихач — -а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випихач — ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє. Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- випихач — Випихач, -ча м. Выталкивающій, изгоняющій. Старику говорили о его дѣтяхъ: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. г. Словник української мови Грінченка