випихач
Випихач, -ча
м. Выталкивающій, изгоняющій. Старику говорили о его дѣтяхъ: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. г.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випихач — випи́хач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- випихач — -а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випихач — ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм., рідко. Той, хто випихає, виганяє когось. Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
- випихач — ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє. Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах