1. Словник української мови в 11 томах

випихач

ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє.

Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випихач — випи́хач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. випихач — -а, ч., розм. Той, хто випихає, виганяє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випихач — ВИПИ́ХАЧ, а, ч., розм., рідко. Той, хто випихає, виганяє когось. Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а самі зостануться (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
  4. випихач — Випихач, -ча м. Выталкивающій, изгоняющій. Старику говорили о его дѣтяхъ: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. г. Словник української мови Грінченка