1. Словник української мови у 20 томах

виплекати

ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док.

1. кого, що. З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити.

Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (М. Коцюбинський);

Все посаджене в цьому саду він виплекав власноручно (М. Чабанівський);

* Образно. – Думаєш, що можна би у моїм серці любов штучно виплекати? Стефане, – почулось трохи згодом докірливо (О. Кобилянська).

2. що, перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.).

Поки ми провели розвідку, поки виплекали свій план, .. минув кінець березня (Ю. Збанацький);

Добірне слово... О, як не просто виплекати його у голові і висипати золотими зернами на папір (А. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплекати — ви́плекати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виплекати — док., викохати, виростити, випестити, виглядіти, (дитя) вигойдати. Словник синонімів Караванського
  3. виплекати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. 2》 перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виплекати — див. ростити Словник синонімів Вусика
  5. виплекати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  6. виплекати — Ви́плекати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. виплекати — ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. З любов’ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. виплекати — Ви́плекати, -каю, -єш гл. Выкормить (искусственно), воспитать. Викохай і виплекай таку другу дочку. н. п. Словник української мови Грінченка