виплекати
ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. З любов’ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити.
Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (Коцюб., II, 1955, 14);
Все посаджене в цьому саду він виплекав власноручно (Чаб., Тече вода.., 1961, 67);
*Образно. — Думаєш, що можна би у моїм серці любов штучно виплекати? Стефане, — почулось трохи згодом докірливо (Коб., І, 1956, 75).
2. перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.).
Поки ми провели розвідку, поки виплекали свій план,.. минув кінець березня (Збан., Єдина, 1959, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виплекати — ви́плекати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виплекати — док., викохати, виростити, випестити, виглядіти, (дитя) вигойдати. Словник синонімів Караванського
- виплекати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. 2》 перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виплекати — ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (М. Словник української мови у 20 томах
- виплекати — див. ростити Словник синонімів Вусика
- виплекати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
- виплекати — Ви́плекати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виплекати — Ви́плекати, -каю, -єш гл. Выкормить (искусственно), воспитать. Викохай і виплекай таку другу дочку. н. п. Словник української мови Грінченка