1. Словник української мови в 11 томах

виплеканий

ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́плекати.

— І це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (Руд., Остання шабля, 1959, 549);

Син пішов з дому — і все для неї втратило свою красу, відлетіла геть від неї роками виплекана надія (Збан., Між .. людьми, 1955, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплеканий — (який дбайливо догляданий) випещений, плеканий, викоханий. Словник синонімів Полюги
  2. виплеканий — ви́плеканий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. виплеканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виплекати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виплеканий — ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́плекати. – Це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (М. Руденко); Здекваліфікувався ти, втративши свій щасливий дар орієнтації, виплеканий по тюрмах! (І. Словник української мови у 20 томах
  5. виплеканий — див. викоханий; вродливий Словник синонімів Вусика
  6. виплеканий — ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І. Словник синонімів української мови
  7. виплеканий — Ви́плеканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)