випліскувати

ВИПЛІ́СКУВАТИ, ВИПЛЕ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСКАТИ, аю, аєш і ещу, ещеш, док.

1. що. Виливати рідину плесканням.

Веселий бог виплескував з відра Злотавий плин, чистіший від бурштину (Ю. Клен);

Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (О. Гончар);

Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море? (М. Рильський);

* Образно. Мені здалося, з її очей випліскує страх (Ю. Мушкетик).

2. тільки недок. Вискакувати на поверхню води із плеском (про рибу).

Серед тиші часом поверх води випліскувала риба, лишаючи по собі на тихому лоні розпливчаті круги (С. Васильченко);

Перед дощем природа стихла. Лише над гладдю плеса енергійно витанцьовувала мушва і карасі виплескували раз по раз (із журн.).

3. тільки випле́скувати. Раз у раз плескати, створювати короткі, різкі звуки, що нагадують виляски.

– Дай лиха закаблукам! – підбадьорює його якийсь прапорщик в окулярах. А Бондаренко вигупує тяжкими закуреними чоботиськами, виплескує в долоні (У. Самчук);

Жорка-одесит ходив на напівзігнутих ногах, конвульсійно дриґав колінами і виплескував у долоні (Ю. Збанацький).

4. що. Надавати якої-небудь форми шматку тіста, глини, перекладаючи з руки на руку, плескаючи по ньому.

Пам'ятаю, як моя бабуся руками легко виплескувала круглу хлібину, клала її на рушник, потім на ясеневу лопату клала капустяний листок, притрушений борошном, і лише тоді на нього переносила хлібину (з мемуарної літ.);

Виплескала вона хліб, посаджала в піч (І. Нечуй-Левицький).

5. що, перен. Виражати, виявляти емоції, думки, переживання і т. ін.

Легше екстравертам, які виплескують нервове напруження, і жінкам, для яких сльози – перевірений захисний механізм (із журн.);

// Робити інформацію надбанням гласності; розголошувати що-небудь.

Політичні течії можуть акумулювати ідеологічну потужність в Інтернеті, а потім виплескувати її в життя (із журн.);

Зрозуміло, що перед виборами буде дуже багато різних провокацій, бруду, який виплескуватимуть у телевізійному ефірі (з газ.);

// Утілювати в художню форму ідеї, задуми, емоції, почуття і т. ін.

Після побаченого фільму я почала виплескувати свої враження та емоції в музиці (із журн.);

Живопис для мене – це спосіб відобразити мої глибокі почуття, особливий настрій, фрагменти моїх снів, світосприйняття та все це виплеснути на полотні (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випліскувати — виплі́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випліскувати — -ую, -уєш, недок., виплескати, виплескаю, виплескаєш і виплещу, виплещеш, док. 1》 перех. Виливати рідину різкими рухами, плескаючи частинами. 2》 тільки недок., неперех. Вискакувати на поверхню води з плеском (про рибу). 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випліскувати — ВИБРИ́ЗКУВАТИ (виливати, викидати рідину бризками, плескаючи), ВИПЛІ́СКУВАТИ. — Док.: ви́бризкати, ви́бризнути, ви́плескати, ви́плеснути. Екіпаж котився, мірно вибризкував на всі боки рідиною (Я. Качура); Острий ніж входив у тіло, .. Словник синонімів української мови
  4. випліскувати — Виплі́скувати, -плі́скую, -лі́скуєш; ви́плескати, -плескаю, -плескаєш і ви́плеснути, -плесну, -плеснеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. випліскувати — ВИПЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛЕСКАТИ, ви́плескаю, ви́плескаєш і ви́плещу, ви́плещеш, док. 1. перех. Виливати рідину різкими рухами, плескаючи частинами. Словник української мови в 11 томах
  6. випліскувати — Випліскувати, -кую, -єш сов. в. виплескати, -каю, -єш, одн. в. виплеснути, -ну, -неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Г. Барв. 540. Словник української мови Грінченка