виповзати

ВИ́ПОВЗАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Повзаючи, облазити якийсь простір.

Щоб правильно викласти кахлі з орнаментом, майстрам довелося виповзати всю вітальню (з Інтернету).

2. перен., розм. Домогтися чого-небудь, плазуючи, принижуючись перед кимсь.

[Кіндрат Антонович:] Панам подобається, щоб перед ними повзали навколішках .. Повзав і я перед вами, ну і виповзав... (М. Кропивницький);

Заради кожної одиниці нової техніки треба було виповзати на колінах до дірок на штанях перед тими, хто цю техніку розподіляє (із журн.).

ВИПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОВЗТИ, зу, зеш; мин. ч. ви́повз, ла, ло; док.

1. Повзучи, вибиратися звідки-небудь кудись.

На кригу виповзали моржі, нерпи (М. Трублаїні);

Дедалі частіше з окопу виповзали бійці, волочачи за собою тяжко поранених (Іван Ле);

Кілька секунд напруженої важкої тиші. Потім через темний напівзавалений уламками бетону отвір стали виповзати оборонці доту (Є. Доломан);

Легенько-легенько я виповз із-під кожуха (І. Франко);

Лукині вистачило сил виповзти з дитиною за поріг. В хаті клуботало полум'я (І. Волошин);

Михайло виповз із кущів і поволі почвалав між деревами (П. Загребельний).

2. перен. Повільно виїжджати, виходити і т. ін. звідки-небудь, кудись.

Одужував тато довго. Ще більше схуд, в ясні дні виповзав надвір, жадібно тягнувся до сонця (А. Дімаров);

Козаки, хто звідки, почали виповзати – хто із клуні, хто з садка (Г. Колісник);

По хвилі виповзло з мряки й підійшло величезне американське вантажне авто з халабудою (І. Багряний);

Сани проїхали полем, пірнули в яр, повільно виповзли на високий, вкритий снігом пагорок (С. Скляренко);

// Повільно рухаючись, з'являтися звідки-небудь, поширюватися десь.

Дим застилав вулиці, далеко виповзав у море (В. Кучер);

Почало вже смеркатись, коли з-за пагорба повільно виповзла важка чорна хмара (О. Донченко).