виповідати
ВИПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОВІСТИ, ім, іси, док., що.
1. Висловлювати, звіряти що-небудь комусь.
До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям (Д. Бедзик);
Чомусь ксьондзові і не хотілося, аби жінка усе виповідала йому: ці заборонені таємниці надто зближували б їх (М. Малиновська);
Дивиться [Мотря] на небо синє, гаряче, на дерева, повні овочів і листя, на силу і красу природи, і так їй дивно на серцю [серці], що й виповісти не може... (Б. Лепкий);
Осьмачка-студент, також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітає цвілі крихти хліба з шухляд і прагне виповісти гірку пісню рідного села (з публіц. літ.).
2. діал. Відмовляти в чому-небудь.
– А що, якби ви зараз, нині ще всім виповіли помешкання (І. Франко).
Значення в інших словниках
- виповідати — Виповіда́ти: — тут: відмовляти [49] Словник з творів Івана Франка
- виповідати — виповіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виповідати — -аю, -аєш, недок., виповісти, -ім, -іси, док., перех. 1》 розм.Висловлювати, звіряти що-небудь комусь. 2》 діал. Відмовляти в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виповідати — Висловлювати, розповідати Словник застарілих та маловживаних слів
- виповідати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- виповідати — ВІДМОВЛЯ́ТИ (давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ), ВІДКА́ЗУВАТИ діал., ВИПОВІДА́ТИ діал., ВИМОВЛЯ́ТИ діал. — Док.: відмо́вити, відказа́ти, ви́повісти, ви́мовити. Він дуже любив дітей... Словник синонімів української мови
- виповідати — ВИПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОВІСТИ, ім, іси, док., перех. 1. розм. Висловлювати, звіряти що-небудь комусь. До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям (Д. Бедзик, Дніпро.. Словник української мови в 11 томах