1. Словник української мови у 20 томах

випроводжання

ВИПРОВОДЖА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. випроводжа́ти.

У селі Дякове, що в Луганській області, до 60-х років ХХ ст. існував звичай обв'язувати руки призовника під час його випроводжання до армії вишитими хустинками (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випроводжання — випроводжа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. випроводжання — -я, с. Дія за знач. випроводжати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випроводжання — ВИПРОВОДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. випроводжа́ти. Словник української мови в 11 томах