випромінювання

ВИПРОМІ́НЮВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. випромі́нювати.

Випромінювання Сонця належить до найчистіших, безпечних і дешевих джерел енергії (з наук.-попул. літ.);

Передавання теплоти променями називається випромінюванням (з навч. літ.).

2. Те, що випромінюється, – теплова, електромагнітна та інші види енергії.

Лазерне випромінювання;

Сонячне випромінювання;

Теплове випромінювання.

△ (1) Високочасто́тне випромі́нювання, фіз. – електромагнітне випромінювання з частотою від 3 до 300 МГц.

Високочастотне випромінювання зумовлює в організмі зміну умовно-рефлекторної діяльності (гальмування умовних і безумовних рефлексів), падіння кров'яного тиску, сповільнення пульсу (з наук. літ.);

(2) Електромагні́тне випромі́нювання, фіз. – взаємопов'язані коливання електричного i магнітного полів, що утворюють електромагнітне поле.

Будь-який пристрій, який виробляє або споживає електроенергію, створює електромагнітне випромінювання (з наук. літ.);

(3) Інфрачерво́не випромі́нювання, фіз. – електромагнітне випромінювання, яке обіймає частину спектра між червоним кінцем діапазону видимого світла та мікрохвильовим випромінюванням і яке має здатність нагрівати предмети.

Явище інфрачервоного випромінювання було відкрите в 1800 р. англійським ученим Вільямом Гершелем (з наук. літ.);

Органи чуття деяких тварин, наприклад змій і кажанів, сприймають інфрачервоне випромінювання, що допомагає їм добре орієнтуватися в темряві (з наук.-попул. літ.);

Інфрачервоне випромінювання дедалі частіше починають застосовувати для обігріву приміщень та вуличних просторів (із журн.);

(4) Іонізува́льне випромі́нювання, фіз. – випромінювання, яке приводить до іонізації атомів та молекул середовища.

Під впливом іонізувального випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини (з наук. літ.);

Міра дії іонізувального випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється його дозою (з наук. літ.);

(5) Космі́чне випромі́нювання, фіз. – корпускулярне іонізувальне випромінювання космічного походження.

Чим далі від земної поверхні, тим інтенсивніше космічне випромінювання (з наук. літ.);

(6) Радіоакти́вне випромі́нювання, фіз. – випромінювання, викликане радіоактивними речовинами.

Радіоактивне випромінювання не дає больових відчуттів навіть при смертельних дозах (з наук. літ.);

(7) Рентге́нівське випромі́нювання, фіз. – електромагнітне випромінювання, що виникає в результаті гальмування електронів, які швидко рухаються, в момент їх зіткнення з анодом рентгенівської трубки.

Якщо видиме світло цілком поглинається тонким шаром темного паперу, то рентгенівське випромінювання може проникати навіть крізь досить товсті шари металу (з наук. літ.);

(8) Ультрафіоле́тове випромі́нювання, фіз. – частина спектра електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі до 400 нм.

Ультрафіолетове випромінювання може сприяти розвитку серйозних захворювань очей, таких як катаракта, снігова сліпота та ін. (з наук.-попул. літ.).