1. Словник української мови в 11 томах

випромінювання

ВИПРОМІ́НЮВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. випромі́нювати.

Передавання теплоти променями називається випромінюванням (Фізика, II, 1957, 28);

Сокіл досліджував інтенсивність космічного випромінювання (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 57)

2. Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія.

Ця оболонка повинна була захистити людей від ураження їх нейтронним і радіоактивним випромінюванням (Рибак, Час.., 1960, 669).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випромінювання — випромі́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. випромінювання — [виепроум’ін'уван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. випромінювання — -я, с. 1》 Дія за знач. випромінювати. 2》 Те, що випромінене; теплова, електромагнітна та інша енергія. Високочастотне випромінювання — електромагнітне випромінювання з частотою від 3 до 300 МГц. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випромінювання — ВИПРОМІ́НЮВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. випромі́нювати. Випромінювання Сонця належить до найчистіших, безпечних і дешевих джерел енергії (з наук.-попул. літ.); Передавання теплоти променями називається випромінюванням (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. випромінювання — Потік частинок: фотонів (напр., світла), електронів, нейтронів, альфа-частинок та ін., утворених матеріальними системами, напр., молекулами, атомами, атомними ядрами; також сам процес утворення потоку. Універсальний словник-енциклопедія