випромінювати

ВИПРОМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ПРОМЕНИТИ, ню, ниш, док., що.

1. Виділяти променями (теплову, електромагнітну та іншу енергію).

Біля засмальцьованого стола, на довгих лавах сиділи гірники, задумливі, зосереджені. Електрична лампочка випромінювала над ними сухе, біле сяйво (Олесь Досвітній);

Зірка в процесі розвитку виробляє в своїх надрах енергію і випромінює її у світовий простір (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Лише скирта усе ще жила днем, ніби випромінювала із себе випите за день світло (В. Дрозд).

2. перен. Виражати, передавати всім своїм виглядом (почуття, емоції і т. ін.).

Савченко і Чайка перезирнулись. Здавалося, щастя, що його випромінював капітан, торкнулося також і їх (В. Собко);

Очі його то наливалися злобою, то танули, мов крижинки на сонці, то спалахували злістю, то випромінювали занепокоєння (Ю. Збанацький);

– Адже Мадонни створювались для того, щоб випромінювати радість на всіх живущих, і самі б вони мали бачити довкола себе світ радості, – це ж так, хлопці? (О. Гончар);

За загадковою ніччю вибухає яскравий день, сповнений соковитих барв, емоцій і бажання випромінювати щастя (з газ.).