1. Словник української мови у 20 томах

випрохуватися

ВИПРО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Прохаючи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись піти).

Була субота. Марта випрохалась у батька на завтра до церкви (Б. Грінченко);

З радості, що випрохалася у батьків на дискотеку, дівчина закінчувала прибирати свою кімнату, приспівуючи та пританцьовуючи (із журн.).

2. тільки недок. Пас. до випро́хувати.

Був намір порозумітися з Денікіним так, щоб установити демаркаційну лінію між територіями, зайнятими Денікіним і кам'янецьким правительством [урядом], себто Денікіну віддавалось майже всю Україну, а собі випрохувалося те, що було зайнято отаманщиною (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрохуватися — випро́хуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випрохуватися — -уюся, -уєшся, недок., випрохатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Прохаючи, домагатися дозволу на що-небудь (перев. на те, щоб кудись піти). 2》 тільки недок. Пас. до випрохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрохуватися — ВИПРО́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ПРОХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Прохаючи, домагатися дозволу на що-небудь (переважно на те, щоб кудись піти). Була субота. Марта випрохалась у батька на завтра до церкви (Гр., І, 1963, 409). 2. тільки недок. Пас. Словник української мови в 11 томах