випрівати

ВИПРІВА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ПРІТИ, іє, док.

1. Гинути внаслідок гниття від запрівання (про рослини, посіви).

Передчасний посів озимого жита на добре удобрених ґрунтах іноді призводить до того, що з осені посіви сильно розвиваються, унаслідок чого вилягають, а взимку випрівають (з навч. літ.);

Не можна садити часник на низинних ділянках рельєфу, де він вимокає і випріває, та на ділянках, що піддаються вітровій ерозії, бо там він вимерзає і випріває (із журн.);

Забур'янений льон, який виліг, більше не підіймається, плутається, випріває (із журн.).

2. Запарюватися у волозі й теплі без доступу повітря.

Місця, де памперс у дитини найщільніше прилягає до тіла, можуть випрівати (із журн.);

Шерсть [коня] під попругами випріла й повилазила (Ю. Мушкетик).