випрілий

ВИ́ПРІЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́пріти.

Скошену траву необхідно зразу прибрати з газону, інакше під валками дернина стане випрілою, що спричинить появу бурих плям (із журн.);

Якщо городню ділянку не виорали чи не скопали восени, це треба зробити якнайраніше навесні, вносячи одночасно випрілий гній (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрілий — ви́прілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. випрілий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до випріти. Великий тлумачний словник сучасної мови