випуклий
ВИ́ПУКЛИЙ, а, е.
1. Який має округло вигнуту назовні поверхню, що видається наперед; опуклий.
Вилиці випнулись, щоки запали, крутий, випуклий лоб мовби став ще крутішим (О. Гончар);
Недалеко .. метушився кучерявий юнак в окулярах з випуклими лінзами на кирпатому носі (О. Чорногуз);
Майстри виготовляють штучні облицювальні вироби з туфу із випуклою рифленою і точеною фактурою (із журн.);
// Витрішкуватий (про очі).
Раптом заговорив професор Терещенко, сухий і жовтий чоловік з витягненим кістлявим, завжди незадоволеним обличчям і випуклими короткозорими очима (В. Владко);
Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).
2. перен. Чіткий, виразний.
Змальований Н. Королевою випуклий образ спочатку молодого лицаря, а потім ченця-винахідника Бертольда не має виразних національних рис (із журн.).
Значення в інших словниках
- випуклий — ви́пуклий прикметник Орфографічний словник української мови
- випуклий — -а, -е. Який має округло вигнуту назовні поверхню, який видається наперед. Випукла лінза. || Витрішкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випуклий — Пукатий, опуклий, випнутий Словник чужослів Павло Штепа
- випуклий — див. круглий Словник синонімів Вусика
- випуклий — ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі — дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину — який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙ розм., ВИРЯЧКУВА́ТИЙ розм., ВИРЛА́ТИЙ розм., ЛУПА́ТИЙ розм., РА́ЧАЧИЙ розм., БАНЬКА́ТИЙ вульг., БУЛЬКА́ТИЙ вульг. Словник синонімів української мови
- випуклий — ВИ́ПУКЛИЙ, а, е. Який має округло вигнуту назовні поверхню, який видається наперед. Його голова була окружена вінком золотистого проміння, а ліва рука держала випуклий щит (Фр. Словник української мови в 11 томах