випукло

ВИ́ПУКЛО.

1. Присл. до ви́пуклий.

З-під полотняної сорочки виступали випукло тугі, молоді м'язи (Юліан Опільський);

Все .. відбивалось у його окулярах, і, може, від того нового зображення, що випукло завмерло на його скельцях, бачив старий вже інше (Валерій Шевчук).

2. перен. Чітко, виразно.

Новими депресивними територіями прийнято вважати ті, де ознаки занепаду найбільш випукло проявилися в часи економічної кризи середини 90-х років минулого століття (із журн.);

Барокова стилістика в останні роки служить для львівських композиторів своєрідним відправним пунктом новаторства: на тлі “старовинного” ще більш випукло проступають несподівані грані “модерного” (із журн.);

Якщо найближчим часом не буде зроблено кроків щодо реформування Північноатлантичного альянсу, то буде чітко і більш випукло вимальовуватися тенденція до створення нової міжнародної безпекової структури (з газ.).