виростати

ВИРОСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РОСТИ, сту, стеш; мин. ч. ви́ріс, росла, ло; док.

1. Ставати більшим, вищим, довшим у процесі росту.

Так і дерева в гаях виростають .. Бо ж у свій час від коріння у віти і листя зелене Соки живущі, піднявшися щедро, все тіло сповняють (М. Зеров);

Мені не видно було кінця житнього лану, бо хліб виріс вище мого зросту (О. Копиленко);

// Ростучи, ставати дорослим.

Діти грались, Росли собі та виростали (Т. Шевченко);

З того дитяти виріс потім такий гарний хлопець – хоч куди (з переказу);

Зоя хотіла тоді вирости якнайшвидше, щоб і самій бути схожою на батька (О. Гончар);

// Рости у певних умовах; проводити дитячі роки у певному середовищі.

Що було там звіру та птиці усякої: зайці, лисиці, вовки, сороки, кібці, орли, як черва, кишіли, плодились і виростали на волі (Панас Мирний);

З раннього дитинства виростала я в літературній атмосфері (Уляна Кравченко);

Я чоловік простий, тихий, виріс у бідності (І. Франко);

О. Потебня виріс у сім'ї, де любов до рідного слова і народної поезії були такими ж традиційними, як чесність і принциповість (з наук.-попул. літ.);

// тільки док., з чого. Ростучи, робитися більшим настільки, що одяг стає коротким, вузьким.

Спідниця ще добра, але я з неї виросла (Леся Українка);

// перен. Підніматися, сходячи, випікаючись (про хлібобулочні вироби).

Поки коровай пікся, молодиці пили, полуднували, цокотали та приспівували до короваю, щоб він і випікся, й виріс вгору, як гора (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Ставати сильнішим, значнішим.

І прокидалася невеличка злість у його невеличкому серці, росла, виростала (Панас Мирний);

Вироста [виростає] для синів і віків наша сила, наповнена морем (Т. Масенко);

Непомітно виростає певність, що я таки виберусь з лабіринту заплутаних вуличок міста (П. Колесник).

3. перен. Набувати досвіду, уміння, певних знань, поширювати світогляд і т. ін.

Ми .. внутрішньо виростали (О. Кобилянська);

Як зберегти .. сад, з яким він споріднився вже, і полюбив його, й виріс духовно за кілька років, навчаючись й допомагаючи незлагідному старому (О. Довженко);

// у кого – що, до кого. Набуваючи певних якостей, ставати ким-, чим-небудь.

Ця енергійна, сильна дівчина якось непомітно, але впевнено виростала в керівника (Д. Ткач);

Дарка вже .. зжилася з півголодом, виросла з “няньки” та “підпаска” в дівчину-робітницю (Леся Українка);

Нелегко це, вирвати з серця свого Той образ, що виріс у мрію його... (І. Нехода);

// з чого. Виходити з певного вікового стану.

Вирости з дитячого віку.

4. Ростучи, з'являтися.

Буває, що й на полі рожа виростає (Номис);

В кінці літа філоксері виростають крила, вона робиться мушкою, перелітає з садка в садок і кладе на кущах яйця (М. Коцюбинський);

// перен. З'являтися в процесі навчання, праці і т. ін.

Автор “Клима Самгіна” настійно і послідовно стверджував, що всі великі письменники світу виростали на ґрунті народної творчості (М. Рильський);

Американська культура не могла вирости на голому місці, а, очевидно, увібрала в себе систему культур, які передували їй (із журн.);

// перен. З'являтися внаслідок будівництва (про споруди, міста і т. ін.).

Бачив я у моїй країні, Як в тайзі виростають міста (П. Дорошко);

За хатою, над самою бруківкою, виросла розкарякувата, висока, збита залізними скобами з товстих обаполів, кулеметна вишка (В. Козаченко).

5. перен. Показуватися, поставати де-небудь, перед кимсь, чимсь.

Пароплав виростає перед очима, як заллятий вогнями дім (О. Донченко);

На стежці несподівано виростає Варивон з Василиною (М. Стельмах);

Я кинувся було за ним двері зачиняти, та другий жандарм так і виріс передо мною (Панас Мирний);

Поруч зі мною на порозі виросла мати (І. Цюпа).

6. тільки недок., рідко. Те саме, що виро́щувати.

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти? (Т. Шевченко).

◇ (1) Вироста́ти / ви́рости в оча́х:

а) (чиїх, кого і без дод.) ставати або сприйматися кращим з погляду кого-небудь.

Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Нечуй-Левицький);

Був [Микола] приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах (Ю. Збанацький);

Після свого успіху ще більше виріс [Маковей] в очах телефоніста (О. Гончар);

б) поставати перед ким-небудь, уявлятися комусь.

Я тільки раз його [Кропивницького] на сцені бачив – Титана, що зламали вже літа, – Та молодим в очах він вироста [виростає], Бо я таким в душі його відзначив (М. Рильський);

(2) Вироста́ти / ви́рости на [ці́лу] го́лову над ким і без дод.:

а) набувати значних переваг порівняно з ким-небудь.

– Я потай гордився своїм вчинком. Аж виріс на голову над своїми колегами (А. Дімаров);

б) значно удосконалюватися, набувати досвіду, уміння, знань.

– Я вже сьогодні відчула, що ви [юні музики] за цей місяць виросли на цілу голову: то ви тримали сороку за хвоста, а це вже у вашій руці соловейко (із журн.);

(3) Ви́рости з пелюшо́к – стати дорослим, самостійним.

На делікатне зауваження батька син зухвало відповів: – Тату, ти, очевидно, забув, що я вже давно виріс із пелюшок (із журн.);

Як ви́росте гарбу́з на вербі́ див. гарбу́з;

Як ви́росте трава́ на помо́сті див. трава́;

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (вроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти) – несподівано, раптово з'явитися де-небудь.

– Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (М. Коцюбинський);

– Ох, лишенько! – задзвенів гурт. – Ох, як цей козак злякав. – Де він взявся? – Наче з землі виріс (М. Лазорський);

Враз біля нас як з-під землі виріс стражник Чапля (П. Панч);

Скрізь по полю – ліворуч і праворуч – стояли гармати, гармати, гармати... Немов уродилися з землі (О. Гончар);

Славка .. наче з-під землі виринав (Л. Мартович);

Як з-під землі виростає Стьопа (В. Собко).