виростати

вироста́ти / ви́рости в оча́х. 1. чиїх, кого і без додатка. Стати кращим на думку кого-небудь; бути авторитетнішим для когось. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Нечуй-Левицький); І з того часу Рудько (півень) повторював його (“кукуріку”) кожної нагоди і взагалі без жодної нагоди. Раптом він непомірно виріс у своїх очах.. Рудько розумів, що своїм співом сказав усьому світові про своє право на радощі життя (О. Ольжич); Був (Микола) приємно вражений тим, як повернув справу Андрій. Товариш враз виріс у його очах (Ю. Збанацький). 2. Поставати перед ким-небудь, уявлятися комусь. Я тільки раз його (Кропивницького) на сцені бачив — Титана, що зламали вже літа,— Та молодим в очах він вироста, Бо я таким в душі його відзначив (М. Рильський).

вироста́ти / ви́рости на го́лову над ким. Набувати значних переваг порівняно з іншими. — Зайцем бути набридло! Наполоханим зайцем. — А ви знаєте, що вас жде? — Не знаю. І знати не хочу. Набридло... Ну що я міг сказати?.. Совість моя була чиста. Я попередив. Я потай гордився своїм вчинком. Аж виріс на голову над своїми колегами (А. Дімаров).

як (мов, на́че і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (уроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти). Несподівано з’явитися де-небудь. — Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (М. Коцюбинський); — Ох, лишенько! — задзвенів гурт. Ох, як цей козак злякав.— Де він взявся? — Наче з землі виріс (М. Лазорський); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно; я відчиняю, а він наче з землі виріс — надійшов! (О. Кобилянська); Чорний монах немовби виріс з-під землі (П. Панч); Скрізь по полю — ліворуч і праворуч — стояли гармати, гармати, гармати... Немов уродилися з землі (О. Гончар); Як з-під землі виростає Стьопа (В. Собко); Славка.. наче з-під землі виринав (Л. Мартович).