виряд
ВИ́РЯД, у, ч., заст.
Одяг, обладунок і спорядження, перев. військові.
Троян і так знав, що німецькі втрати в людях рахувались сотнями, що знищено майже всю рівненську залогу і добру половину її технічного виряду (У. Самчук);
Ще не доїхав до умовленого місця, як побачив трьох верхівців – Миколу Сильвестрова і двох чоловіків у червоноармійському виряді (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виряд — ви́ряд спорядження (ст): Привезли хлопцям боксерський виряд, радощам не було меж (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт