виряджання
ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виряджа́ти.
Флегонтові не сподобалось таке занадто щире панькання та виряджання молодого красуня (І. Нечуй-Левицький);
Наше містечко щороку посилало туди [в семінарію] душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий... (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виряджання — виряджа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виряджання — -я, с. Дія за знач. виряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виряджання — ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти. Надійшов день, коли мене мали виряджати в семінарію держати іспит. Наше містечко щороку посилало туди душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий… (Вас., II, 1959, 301). Словник української мови в 11 томах