виряджати
ВИРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЯДИТИ, джу, диш, док.
1. кого. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг.
[Світилки і свашки:] На нас сорочки з китайки. Нас мати виряджала, З скрині сорочку давала (І. Нечуй-Левицький);
На другий день рано вирядив Милош свого побратима арнаутом і відправив його (І. Франко).
2. кого, що. Споряджаючи, забезпечуючи потрібним для дороги, відправляти кого-, що-небудь звідкись, кудись.
Виряджаючи з дому Настю, Балабушиха гірко плакала (І. Нечуй-Левицький);
[Мальванов:] Та де ти пропадав, негідний, цілих три дні? Треба експедицію виряджати, а він десь ганяє... (І. Кочерга);
А тут ще недостатки та нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої (Марко Вовчок);
– П'ять карбованців зідрав... Живцем зідрав... Останні зідрав... Казав, запишу... на казенний кошт вирядять (Панас Мирний);
Вирядили кілька підвод [підвід] на болота до стогів (М. Шеремет).
3. кого. Проводжати кого-небудь при від'їзді кудись.
Біля вагонів, чекаючи паровозного гудка, товпилися ті, хто виряджав рідних, друзів, знайомих (І. Кириленко);
Повість розповідала про молоду дівчину, що вирядила свого милого на фронт (Я. Качура).
4. кого, розм. Проганяти, випроваджувати кого-небудь, примушувати піти звідкись.
Чоловіків виряджали з хати, щоб ніхто чужий не потрапив у хату, бо міг би наврочити паску (з наук.-попул. літ.);
Він гнівно брязкає по столу кулаком, ладен вирядити сина з хати (К. Гордієнко);
Храпков ладен був мовчати до завтра й мовчки, без єдиного слова вирядити з кімнати цього небажаного йому відвідувача (Іван Ле).
Збира́ти (виряджа́ти) / зібра́ти (ви́рядити) в путь (в доро́гу) див. збира́ти.
◇ (1) Виряджа́ти в світ кого – відправляти кого-небудь у самостійне життя, даючи необхідні знання, навички.
Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка (С. Руданський);
Лисиця дітей доглядала Як слід. Лисиця дітей виряджала У світ (Л. Первомайський);
Минає рік, минає два, минає десять літ – і школа двері одкрива і виряджа у світ (М. Упеник).
Значення в інших словниках
- виряджати — (приготовляючи, відправляти) випроваджувати, відправляти. Словник синонімів Полюги
- виряджати — виряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виряджати — (в дорогу) випроваджати, відправляти, благословляти, відпроваджувати, відряджати, споряджати; (на фронт) проводжати, випроваджувати; (з хати) проганяти; (в гості) чепурити, причепурювати. Словник синонімів Караванського
- виряджати — -аю, -аєш, недок., вирядити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. 2》 Споряджаючи, забезпечуючи потрібним для дороги, відправляти кого-, що-небудь звідкись, кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виряджати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
- виряджати — виряджа́ти в світ кого. Давати кому-небудь необхідні знання, навики для самостійного життя; відправляти кого-небудь у самостійне життя. Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка (С. Фразеологічний словник української мови
- виряджати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- виряджати — Виряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; ви́рядити, -ряджу, -диш, -дить, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виряджати — ВИРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЯДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. [Світилки і свашки:] На нас сорочки з китайки. Нас мати виряджала, З скрині сорочку давала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах