виряджати

Значення в інших словниках

1. виряджати — (приготовляючи, відправляти) випроваджувати, відправляти. Словник синонімів Полюги
2. виряджати — виряджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. виряджати — (в дорогу) випроваджати, відправляти, благословляти, відпроваджувати, відряджати, споряджати; (на фронт) проводжати, випроваджувати; (з хати) проганяти; (в гості) чепурити, причепурювати. Словник синонімів Караванського
4. виряджати — -аю, -аєш, недок., вирядити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. 2》 Споряджаючи, забезпечуючи потрібним для дороги, відправляти кого-, що-небудь звідкись, кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. виряджати — ВИРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЯДИТИ, джу, диш, док. 1. кого. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. [Світилки і свашки:] На нас сорочки з китайки. Нас мати виряджала, З скрині сорочку давала (І. Словник української мови у 20 томах
6. виряджати — виряджа́ти в світ кого. Давати кому-небудь необхідні знання, навики для самостійного життя; відправляти кого-небудь у самостійне життя. Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка (С. Фразеологічний словник української мови
7. виряджати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
8. виряджати — Виряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш; ви́рядити, -ряджу, -диш, -дить, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. виряджати — ВИРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РЯДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-небудь або одягати в незвичний одяг. [Світилки і свашки:] На нас сорочки з китайки. Нас мати виряджала, З скрині сорочку давала (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах