1. Словник української мови в 11 томах

виряджання

ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти.

Надійшов день, коли мене мали виряджати в семінарію держати іспит. Наше містечко щороку посилало туди душ три-чотири, і для виряджання учнів уводився вже звичай, досить урочистий і зворушливий… (Вас., II, 1959, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виряджання — виряджа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виряджання — -я, с. Дія за знач. виряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виряджання — ВИРЯДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виряджа́ти. Флегонтові не сподобалось таке занадто щире панькання та виряджання молодого красуня (І. Словник української мови у 20 томах