виріз

ВИ́РІЗ, у, ч.

1. Прорізаний у чомусь отвір або заглибина певної форми.

Склади два кілочки, поклади межи ними прутик з вирізами, а тоді підстав під колоду – колода, підперта цим пристроєм, стоїть і стоятиме хоч рік (І. Багряний);

Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (В. Кучер);

Фізкультурний зал набитий до самих стін, до самих заглибин і вирізів під вікнами (Ірина Вільде).

2. Виїмка для голови, шиї на одязі.

Мабуть, через туман і мжичку він одягнув плащ – круглу пелерину з вирізом для голови, і був схожий тепер на присадкуватий гриб (О. Донченко);

Марія Павлівна поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (О. Копиленко);

Тоді [у XIV ст.] сукні шилися так само, як шиються і дотепер: довгі.., з відкладним коміром або з великим вирізом для шиї (О. Воропай);

Він подумав, що мирного часу вона обов'язково носила б плаття з глибоким вирізом (Ю. Бедзик).