виріз
ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О. Донченко); Пишна, заспана, стояла поруч матері Галька; вона вийшла без спідниці, в одній куценькій сорочині з великим викотом на грудях (Г. Косинка); Вишивала ту сорочку небога Леся: і по ковніру, і по пазусі (П. Куліш); Ольга почервоніла аж до декольте халата (Ірина Вільде).
ПРО́РІЗ (отвір у споруді, призначений для вікон, дверей і т. ін.), ВИ́РІЗ, ПРО́РУБ, ПРОЗІР розм. Понад рікою — позублені стіни з вузенькими прорізами (О. Ільченко); Широкий і приземистий будинок з сірими дерев'яними стінами та чорними прорубами вікон був схожий на великого крука (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виріз — ви́різ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виріз — -у, ч. 1》 Прорізаний отвір або заглибина певної форми. 2》 Виїмка для голови, шиї на одежі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виріз — ВИ́РІЗ, у, ч. 1. Прорізаний у чомусь отвір або заглибина певної форми. Склади два кілочки, поклади межи ними прутик з вирізами, а тоді підстав під колоду – колода, підперта цим пристроєм, стоїть і стоятиме хоч рік (І. Словник української мови у 20 томах
- виріз — ВИ́РІЗ, у, ч. 1. Прорізаний отвір або заглибина певної форми. Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах