виріжок
ВИ́СТУП (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед), УСТУ́П, ПРИ́СТУПКА, ПРИ́ПІЧОК, ВИ́РІЖОК, СТУ́ПІНЬ рідко, ПРИСКА́ЛОК рідко; РЕБРО́ (у місці перетину двох площин). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки (М. Коцюбинський); Сідає (Левко) на замшілий уступ кручі над самою водою і жде (З. Мороз); Він (садок) кількома приступками спускався до ріки (Я. Гримайло); Зліз (Синявін) на невеличкий припічок на скелі (І. Ле); Вимальовуються (скелі) своїми виріжками на блакитних полотнищах неба (П. Загребельний); Потік біг химерно вижолобленим коритом, раз падав зі ступеня на ступінь, раз протискався між горними голими ребрами (каміння) (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виріжок — ви́ріжок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виріжок — -жка, ч. 1》 Частина чого-небудь, що видається наперед; виступ. 2》 розм. Крайня, кінцева частина села. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виріжок — ВИ́РІЖОК, жку, ч. 1. Частина чого-небудь, що видається наперед; виступ. Піднятий на могутніх плечах Юджина, він замахав руками, як уміють махати лише італійці, вхопивши за виріжок веранди, подриґав трохи ногами й переліз через ґратницю (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- виріжок — ВИ́РІЖОК, жка, ч. 1. Частина чого-небудь, що видається наперед; виступ. Піднятий на могутніх плечах Юджина, він замахав руками, як уміють махати лише італійці, вхопивши за виріжок веранди, подригав трохи ногами й переліз через гратницю (Загреб. Словник української мови в 11 томах
- виріжок — Ви́ріжок, -жку м. 1) Часть чего-либо, выдающаяся угломъ. 2) Конецъ поселка. А що то за хижка там на виріжку? Мет. Словник української мови Грінченка