вирізьблювати

ВИРІ́ЗЬБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РІЗЬБИТИ, блю, биш; мн. ви́різьблять; док.

1. що. Чим-небудь гострим, ріжучим робити візерунки, написи і т. ін.

Над наличниками майстри вирізьбили з дерева якісь загадкові візерунки (С. Чорнобривець);

* Образно. Так важко на жорстокім камені Шляхів вирізьблювати грань (М. Бажан).

2. кого, що. Робити, виготовляти що-небудь, висікаючи, вирізуючи з каменю, дерева і т. ін.

З ранку до вечора, озброївшись різцем, він вирізьблював з сірого граніту велетенську постать славетного командира дивізії (О. Донченко);

У скіфські часи майстри теж вирізьблювали обличчя воїнів із поголеною головою, довгими вусами і чубом, що звисав із маківки (із журн.);

[Антей:] Наш Федон вже ж вирізьбив на взір твій Терпсіхору і дав їй п'єдестал високий досить (Леся Українка);

Ченцям тут шахи вирізьбив [старий]. Абат на гріб янгелика [янголика] замовив (Л. Костенко);

Гострий різець народного умільця вирізьбив образ Кобзаря з сухої липи, вправна рука втілила в дереві натхненні риси улюбленого поета (із журн.);

* Образно. Уява вирізьблює давні образи (Н. Рибак).