вислуга
ВИ́СЛУГА, и, ж.
Перебування на службі або на роботі протягом певного періоду, що дає право на певні пільги.
Годив Рябко їм [панам], мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. спороли батогами, А за вислугу палюгами (П. Гулак-Артемовський);
Та всі сі вислуги і заслуги перед московськими правителями не виратували [вирятували] Самойловича від сумного кінця (М. Грушевський);
Гетьман дякував йому за корисну i справну вислугу, нагородив щедро i вгостив на славу (Б. Лепкий);
– Вас віддадуть, напевно, в солдати, з правом вислуги, й зашлють кудись подалі (Василь Шевчук).
△ (1) Ви́слуга ро́кі́в, юр. – тривалий період трудової діяльності, що за певних умов дає право на пільги та переваги.
Працівники бібліотек мають право на доплату за вислугу років у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (з мови документів);
Заробляв машиніст Рубчак добре, дещо перепадало йому за економію вугілля, за вислугу років (С. Журахович);
Колись про вільний диплом тільки мріяли, не знали про безробіття, на службі отримували підвищення, пов'язані з вислугою років, а не з особливими заслугами (з газ.).
Значення в інших словниках
- вислуга — ви́слуга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вислуга — -и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Вислуга років — у праві соціального забезпечення – різновид трудового стажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Заробляв машиніст Рубчак добре, дещо перепадало йому за економію вугілля, за вислугу років (Жур., Вечір.., 1958, 208). Словник української мови в 11 томах
- вислуга — Ви́слуга, -ги ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. Словник української мови Грінченка