1. Словник української мови в 11 томах

вислуга

ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду.

Заробляв машиніст Рубчак добре, дещо перепадало йому за економію вугілля, за вислугу років (Жур., Вечір.., 1958, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вислуга — ви́слуга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вислуга — -и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Вислуга років — у праві соціального забезпечення – різновид трудового стажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі або на роботі протягом певного періоду, що дає право на певні пільги. Годив Рябко їм [панам], мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. спороли батогами, А за вислугу палюгами (П. Словник української мови у 20 томах
  4. вислуга — Ви́слуга, -ги ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. Словник української мови Грінченка