вислуга
ви́слуга
-и, ж.
Перебування на службі протягом певного періоду.
Вислуга років — у праві соціального забезпечення – різновид трудового стажу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вислуга — ви́слуга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі або на роботі протягом певного періоду, що дає право на певні пільги. Годив Рябко їм [панам], мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? .. спороли батогами, А за вислугу палюгами (П. Словник української мови у 20 томах
- вислуга — ВИ́СЛУГА, и, ж. Перебування на службі протягом певного періоду. Заробляв машиніст Рубчак добре, дещо перепадало йому за економію вугілля, за вислугу років (Жур., Вечір.., 1958, 208). Словник української мови в 11 томах
- вислуга — Ви́слуга, -ги ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. Словник української мови Грінченка