виснажувати

ВИСНА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНАЖИТИ, жу, жиш, док.

1. кого, що. Дуже ослабляти, знесилювати кого-, що-небудь (про втому, голод, хворобу і т. ін.).

Дедалі все частіше ти заводила розмову про те, що я занадто багато пишу, що се збавляє мені здоров'я, виснажує мозок (Леся Українка);

Науковий діяч .. повинен бути фізично міцний, щоб витримати вагу наукової праці, бо вона виснажує організм, як ніяка інша (В. Підмогильний);

Після того, як загін відірвався від переслідувачів, Палехо порадив іти далі пішки, щоб не виснажувати тварин лісовою дорогою (Ю. Бедзик);

Безсонні ночі, одна й друга, сердечні тривоги, а потім оця гонитва шалена гірськими плаями виснажили її до кінця (Г. Хоткевич);

Дівчина хиталася, як п'яна. Переживання останніх днів виснажили її до краю (Б. Лепкий);

Турботна зима виснажила, взяла чимало сили в лікаря (Іван Ле).

2. що. Засівами, саджанням без угноєння, добрив позбавляти ґрунт родючості.

– Моя ж система зрошування і хімізації не тільки не виснажує землі, а навпаки – з року в рік угноєння треба менше (Ю. Смолич);

Тисячі, десятки тисяч заводів отруюють повітря Землі, безвідповідальні уряди виснажують гумус планети (О. Бердник);

Виснажили землю, занехаяли поле. Волошки ростуть (Ю. Мушкетик).

3. що. Вичерпувати, повністю використовувати запаси чого-небудь, якісь ресурси і т. ін.

Чи маємо ми право виснажувати землеробство й тваринництво, аби їхнім коштом вдихнути життя в змертвілі гіганти..? (М. Руденко);

П'ять років лікування дитини від тяжкого захворювання повністю виснажили фінансові запаси сім'ї (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me