високоверхий
ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е.
Який має високий верх або високу вершину.
Цвітуть-процвітають маки городні, і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок);
Прибулець не вдався до критики, видно, був із розряду людей делікатних, навіть підхвалив дівчат: постарались, мовляв, отакі світлі, високоверхі корпуси звели на голому пустирищі... (О. Гончар);
В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- високоверхий — високове́рхий прикметник Орфографічний словник української мови
- високоверхий — -а, -е. Який має високий верх або високу вершину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високоверхий — ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину. Цвітуть-процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Вовчок, І, 1955, 11); В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі... Словник української мови в 11 томах