високоверхий
ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину.
Цвітуть-процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Вовчок, І, 1955, 11);
В високоверхому домі на учті весільній сиділи Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди Й бенкетували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- високоверхий — високове́рхий прикметник Орфографічний словник української мови
- високоверхий — -а, -е. Який має високий верх або високу вершину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високоверхий — ВИСОКОВЕ́РХИЙ, а, е. Який має високий верх або високу вершину. Цвітуть-процвітають маки городні, і високоверхі коноплі зеленіють (Марко Вовчок); Прибулець не вдався до критики, видно, був із розряду людей делікатних, навіть підхвалив дівчат... Словник української мови у 20 томах